16-17 червня 2016 року відділ теорії літератури Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України

проводить Сьомий міжнародний міждисциплінарний теоретичний симпозіум на тему:

«Словесне i зорове: візуальні медіації в літературі»

тези доповіді

Словесне і візуальне мистецтво доби американського «Ренесансу» в дискурсі популярної демократичної культури США дев’ятнадцятого сторіччя 

Калініченко М.М.

Рівненський державний гуманітарний університет

У академічних розвідках, присвячених словесному і візуальному мистецтву Сполучених Штатів дев’ятнадцятого сторіччя, вже довгий час панують дві теоретичні концепції, які характеризують феномен їхнього динамічного розвитку впродовж 1800-х років. Це літературний «Ренесанс», представлений у фундаментальному дослідженні проф. Ф.О.Матіссена «American Renaissance: Art and Expression in the Age of Emerson and Whitman» (1941), і «Ренесанс» американського малярства, скульптури і архітектури, вперше окреслений у праці «The Renaissance and American Origins» (1945) відомого критика і мистецтвознавця Говарда Мамфорда Джонса. 

Творці обох концепцій «Ренесансу» прагнули зобразити творчість північноамериканських класиків дев’ятнадцятого сторіччя частиною загальносвітового гуманістичного проекту, що існував далеко за межами їхнього природного дискурсивного середовища. Акцентуючи зорієнтованість на художньо-естетичні моделі Старого Світу часів європейського Відродження, Матіссен і Джонс фактично заперечували будь-які значущі генетичні зв'язки провідних американських майстрів з традиціями популярної демократичної культури їхньої доби. 

Втім, найвідоміші репрезентанти американського «Ренесансу» неодноразово звертали увагу сучасників на головний атрибут національного мистецтва. Як писав свого часу видатний архітектор Роберт Міллс: «Вивчайте популярні смаки і попит, який виникає у вашій країні, створюйте класичну основу для вашого мистецтва тут і зараз. Не шукайте зразків для наслідування в Старому Світі!» 

Нові можливості для розуміння справжньої сутності американського «Ренесансу» відкриває вивчення продуктивних творчих комунікацій і мистецьких асоціацій «високих» класиків із популярною демократичною культурою, у межах якої формувалося спільне для літераторів і художників дискурсивне середовище. Отже, дотеперішні уявлення про історію розвитку й теоретичні засади студіювання словесного і візуального мистецтва Сполучених Штатів дев’ятнадцятого сторіччя потребують істотних змін.