Академічна збірка Ренесансні студії № 20-21 

Класичний приватний університет (Запоріжжя).

                                                     фахова (ВАКівська) стаття

                                              Сенсаційна об’ява Германа Мелвілла 

                                  про Шекспіра, Готорна та про національну літературу.

Тема «Мелвілл і Шекспір» традиційно (у літературознавстві США – з часів появи досліджень Ч. Олсона і  Ф. Матіссена; у підрадянському і пострадянському науковому континуумі – слідом за Ю. Ковальовим) розглядається в контексті виключно художніх шукань автора роману про Білого Кита. Дослідники не помічають у Мелвілла особливої схильності до теоретичної рефлексії. Таке ставлення до літературно-критичних напрацювань митця чималою мірою зумовлено неувагою до специфічності північноамериканського романтизму. Домінантною тенденцією не лише мелвіллознавства, а всієї сукупності студій літературного процесу першої половини ХІХ століття залишаються намагання доводити високу, елітарну сутність національного літературного продукту. Парадигмальна зосередженість на гетерогенній високій природі північноамериканського романтизму закриває можливість аналітичного сприйняття творчих контактів його фундаторів з далекою від усталених норм естетики і моральності стихією масової, сенсаційної літератури. Стаття увиразнює специфічну, зумовлену тяжінням до масової сенсаційної літератури, рецепцію творчості Шекспіра у найвідомішому літературно-критичному творі Мелвілла. Есей «Готорн та його моховиння» вперше досліджено на тлі протистояння прибічників елітарної, класичної традиції з творцями масової, сенсаційної літератури, зорієнтованої на смаки й уподобання демократичної читацької аудиторії. Літературно-критичну позицію Мелвілла кваліфіковано як вислід намагань визначити шляхи продуктивної взаємодії естетичних, художніх настанов масової і високої літератур у поступі національного красного письменства...