Подано до друку статтю

ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТІВ 

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 

ШЛЯХОМ ПЕРЕРОБКИ ЗІ ЗМІНОЮ МАТЕРІАЛЬНОГО НОСІЯ

Jeff Koons

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет іноземної філології

Кафедра практики англійської мови

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра іноземних мов

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”

Кафедра індоєвропейських мов

Міжнародна науково-практична конференція

«Сучасні проблеми германського та романського мовознавства»

15 квітня 2016 року

Стаття: Загублений острів Германа Мелвілла

Матеріали конференції: http://fif.16mb.com/conf/spgrm/

Х Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова — культура — особистість», 7-8 квітня 2016 р, Національний університет Острьзька Академія.

Стаття: Внутрішні міжкультурні комунікації у творчості Джеймса Фенімора Купера

Перелік публікацій за темою докторської дисертації

канд. філол. наук, доц. Калініченко М. М.

1. Американський національний театр доби романтизму // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство / [ За ред. д.ф.н., проф. Ткачука М.П.] — Вип. 42. — Тернопіль: ТНПУ, 2015. — C. 197 – 202.

2. Загублений сміх Генрі Дейвід Торо. Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Збірник наукових праць. Випуск 23. Київ, 2015. — С. 6-12.

3. Генеза терміну орієнталізм у літературно-критичному дискурсі США ХІХ сторіччя. Актуальні проблеми літературознавчої термінології, Науковий збіркни, Рівне. — 2015. — С. 117-119.

4. Генрі Дейвід Торо — людських душ ловець // Всесвіт. — 2015, № 7–8. — С. 243 – 250. 

5. Дискурс північноамериканського романтизму (сучасні проблеми історії та теорії) // Американські та британські студії: мовознавство, літературознавство, міжкультурна комунікація: збірнік наукових праць / за заг. Ред… А.Г. Гудманяна, О.Г. Шостак. — К. Талком, 2015. — С. 125 – 129.

6. Американський театральний перфоманс у національному дискурсі першої половини ХІХ сторіччя // Наукові записки національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна» : збірник наукових праць / [укладачі : І.В. Ковальчук та ін.]. — Острог : Видавництво «Острозька академія», 2015. — Вип. 52. — С. 121 – 124.

7. Герман Мелвілл, митець без біографії // Питання літературознавства: науковий збірник / гол. ред. О.В.  Червінська. — Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – Вип. 89. —C.17 – 28.

8. Національна популярна шекспіріана у дискурсі американської культури ХІХ сторіччя // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство / [ За ред. д.ф.н., проф. Ткачука М.П.] — Вип. 41. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — C. 310 – 320.

9. Н. Готорн і «друге велике пробудження» // Актуальні проблеми філології та методики викладання гуманітарних дисциплін: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. — / голов. ред. Безкоровайна О.В. ― Рівне: РДГУ, 2014. – С. 34 – 37.

10. Адам Гуровський: сенсаційний волинянин у дискурсі американської популярної літератури XIX сторіччя // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: філологічні науки. Літературознавство / [ред. кол. Колошук Н.Г. та ін. ]. — Луцьк: СНУ ім. Лесі Українки, 2014, № 9 (286). — С. 34 – 39.

11. У пошуках стилістичних ознак північноамериканського романтизму // Наукові записки національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна» : збірник наукових праць / [укладачі : І.В. Ковальчук та ін.]. — Острог : Видавництво «Острозька академія», 2014. — Вип. 45. — С. 189 – 192.

12. Герман Мелвілл — митець без біографії // Біографія як текст : матеріали XI Міжнародної поетикологічної конференції (16-17 жовтня 2014 р.). — Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. — С. 34 – 35.

13. «Листя трави» Волта Вітмена: польові дослідження з американського сексу // Всесвіт. — 2014, № 7–8. — С. 207 – 214. 

14. Експансія північноамериканської популярної культури у вікторіанській Британії // Наукові записки національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна» : збірник наукових праць / [укладачі: І.В. Ковальчук та ін.]. — Острог. : Видавництво «Острозька академія», 2014. — Вип. 45. — С. 117 – 120.

15. Міждисциплінарні студії північноамериканського романтизму в дискурсі масової культури і популярного реформізму» // II Міждисциплінарні гуманітарні читання: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. 26 лютого 2014 року. — Київ, 2014. — с.105 – 106.

16. Феномен громадської цензури та американська сенсаційна література XIX сторіччя // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія літературознавство / За ред. М.П. Ткачука. — Вип. 39. — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. — 406 – 411.

17. Часопросторові виміри роману «Мобі Дік» Германа Мелвілла і масової сенсаційної літератури доби Американського Ренесансу // Іноземна філологія. Український науковий збірник. — Вип. 126. Частина 1.— / голов. ред. Паславська А.Й. — Львівський національний університет імені Івана Франка, 2014. — С. 132 – 138.

18. Сенсаційна об’ява Германа Мелвілла про Шекспіра, Готорна та про національну літературу // Ренесансні літературні студіі / гол. ред. Н.М. Торкут. — Запоріжжяя : КПУ, 2013. — Вип. 20-21. — С. 158 – 171.

19. Н. Готорн у релігійному дискурсі Сполучених Штатів першої половини ХІХ ст. .// Держава і регіони: Серія: Гуманітарні науки, 2013 р., № 4 (35). — С. 23 – 27. 

20. Масова та висока література: Pro et Contra (обрії теоретичної рефлексії в сучасному українському, російському та північноамериканському літературознавстві) // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: філологічні науки. Літературознавство. / [ред. кол. Голюк В.С. та ін. ]. – Луцьк: СНУ ім. Лесі Українки, 2013, № 3 (252). — С. 44 – 49.

21. Дискурс літературної критики Едгара Аллана По // Наукові записки. Серія «Філологічна». ‒ Острог: Видавництво національного університету «Острозька академія». ‒ Вип. 38. ― 2013. ― С.189 – 192.

22. «Необыкновенный человек» в эстетике А. Чехова и Г. Мелвілла (роман «Моби Дик») // Творчество А.П. Чехова: рецепции и интерпретации. Сб. материалов международной научной конференции. Ростов-на-Дону. 1-4 октября 2013 года / [ред. кол. Ларионова М.Ч. и др. ]. – Ростов-на-Дону: Издательство « Foundation», 2013. ― С. 62 – 68.

23. Формування жанру орієнтальної історії в американський літературі // Актуальні проблеми філології та методики викладання гуманітарних дисциплін: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – / голов. ред. Безкоровайна О.В. ― Рівне: РДГУ, 2013. – С. 13 – 15.

24. Рецепції популярної сенсаційної літератури у творчості митців Американського Ренесансу // Наукові записки. Серія «Філологічна». ‒ Острог: Видавництво національного університету «Острозька академія». ‒ Вип. 37. ― 2013. ― С. 121 – 123.

25. Білий Кит у чорних шатах // Актуальні проблеми філології та методики викладання гуманітарних дисциплін: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – / відпов. ред. Архангельська А.М. – Рівне: РДГУ, 2012. – С. 35 – 38.

26. «Мобі Дік» у обіймах мультикультуралізму // Проблеми вивчення і викладання російської літератури в полікультурному просторі ХХI сторіччя (до 190-річчя народження Ф.М. Достоєвського): Матеріали III Міжнародного науково-методичного семінару / ред. І.А. Колтуцька, Т.В. Полежаєва. – Луцьк, 2012. – С. 289 – 296.

Участь у конференціях М.М.КАЛІНІЧЕНКА

1. Міжнародна наукова конференція «Польська література і європейський контекст»: 50-річчю творчості В. Шимборської присвячується. (15-16 березня 2010 року. Волинський державний університет імені Лесі Українки).

2. Международная научная конференция «Творчество А.П. Чехова: текст, контекст, интертекст. К 150-летию со дня рождения писателя. 1-3 октября 2010 года. Южный федеральный университет. Ростов н/Дону).

3. Всеукраїнська науково-практична конференція «Чехов та світова культура. До 150-річчя від дня народження А.П. Чехова. 20-22 травня 2010 року. Волинський державний університет імені Лесі Українки).

4. Міжнародна наукова конференція «Кондратьевские чтения» (4-5 жовтня 2010 року. Рівненський інститут слов’янознавства).

5. Міжнародна наукова конференція «Імагологічна проблематика польської, білоруської, російської та української літератур і європейський контекст» (24-25 березня 2011 року. Волинський державний університет імені Лесі Українки).

6. Міжнародний науково-методичний семінар «Проблеми вивчення і викладання російської мови та літератури в полікультурному просторі ХХІ століття». (23-24 листопада 2011 року. Волинський державний університет імені Лесі Українки).

7. Міжнародна наукова конференція «Четвертые Кондратьевские чтения» (2-3 жовтня 2012 року. Рівненський інститут слов’янознавства ).

8. Творчество А.П. Чехова: рецепции и интерпретации. Международная научная конференция. 1–4 октября 2012 года. Институт социально-экономических и гуманитарных исследований Южного научного центра Российской Академии Наук. Факультет филологии и журналистики Южного федерального университета. Ростов-на-Дону.

9. Польські, білоруські, російські та українські літературні зв’язки. Міжнародна наукова конференція. 26-27 березня 2013 р., м. Луцьк.

10. Перша Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні проблеми германського та романського мовознавств». 18-19 квітня 2013 року. Рівне. Рівненський державний гуманітарний університет.

11. XII Міжнародна конференція молодих учених. 19–21 червня 2013 року. Київ. Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

12. ІІІ Міжнародна науково-практична заочна інтернет-конференція «Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації». 17-18 жовтня 2013 року, м. Острог. Національний університет «Острозька академія».

13. YIII Міжнародні Чичерінські читання. Світова література в літературознавчому дискурсі ХХІ ст. 17-19 жовтня 2013 року, м. Лівів. Львівський національний університет імені Івана Франка.

14. Творческая личность в культуре и литературе Америки и Европы. 22-я международная научная конференция. Минск, 18-19 ноября 2013 г. Минский государственный лингвистический университет. Беларусь.

15. Письменник в умовах заблокованої культури. Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю. 28-29 листопада 2013 року, м. Кременець. Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка.

16. «ІI Міждисциплінарні гуманітарні читання». Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю. Присвячуються 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. 26 лютого 2014 р., Київ. Міністерство освіти і науки України. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти.

17. «Польська культура в контексті волинського тексту». Міжнародна наукова конференція. 3–4 квітня 2014 р., м. Луцьк Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.

18. Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова — культура — особистість». 3-4 квітня 2014 р., м. Острог. Національний університет «Острозька академія».

19. 23-я Международная научная конференция «Мир природы и проблемы цивилизации в современной литературе и культуре». Минск, 24-25 апреля 2014 г., Минский государственный лингвистический университет. Беларусь.

20. III Міжнародна науково-практична заочна конференція «Лінгвоконгнітивні та соціальні аспекти комунікації». 17 жовтня 2014 р. м. Острог. Національний університет «Острозька академія».

21. XI Міжнародна поетикологічна конференція «Біографія як текст» (16-17 жовтня 2014 р.) Чернівці. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

22. III Всеукраїнська науково-практична заочна конференція, РДГУ, 23-24 квітня 2015 року.

23. ІХ Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість», НУ «Острозька Академія», 2015 рік.

24. І-ша Всеукраїнська науково-практична заочна Інтернет конференція Сучасні технології викладання англійської мови та інтерпретації текстів світової літератури, м. Острог. Національний університет «Острозька академія», 25 лютого 2015 року.

25. «АМЕРИКАНСЬКІ ТА БРИТАНСЬКІ СТУДІЇ: МОВОЗНАВСТВО, ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО, МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ», III Міжнародний симпозіум, Львівський національний університет. Гуманітарний інститут Національного авіаційного університету, 14-15 квітня 2016 р.

26. Міжнародна наукова конференція “Поетика дому”, Київський національний лінгвістичний університет, Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко, 17-18 березня 2015 року.

27. Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми літературознавчої термінології», Рівне, РДГУ, 15-16 жовтня 2015 р.

28. IX Міжнародні Чичерінські читання. Світова література в літературознавчому дискурсі ХХІ ст. 15-16 жовтня 2015 року, м. Лівів. Львівський національний університет імені Івана Франка.

29. X Міжнародна науково-практична конференція „МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ: МОВА – КУЛЬТУРА – ОСОБИСТІСТЬ” (НУОА), 7-8 квітня 2016-го року.

30. IX Міжнародна науково-практична конференція «АМЕРИКАНСЬКІ ТА БРИТАНСЬКІ СТУДІЇ: МОВОЗНАВСТВО, ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО, МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ», Гуманітарний інститут Національного авіаційного університету, 14-15 квітня 2016 р.

Get ready to write that KKR test almost as soon as you get back to work after teaching!

Plz, DO check the new assignments for this week at the AcademForum!

AND don't forget to print them!

1й курс  — Practical Grammar — сторінки на друк на сторінці ІМ-12!

http://rsuhforum1980.freeforums.net/thread/29/12?page=5&scrollTo=788

Загублений острів Германа Мелвілла

У передмові українського перекладу роману «Мобі Дік, або Білий Кит» (1984), відомий радянський американіст Юрій Ковальов із сумом проголосив: «Недовга історія американської літератури повна трагедій. Немає їм ліку, отим нещасним, зацькованим, замученим, доведеним до розпачу, до білої гарячки, до самогубства американським митцям». Саме такою, на його думку, «була й доля одного з найбільших американських романістів ХІХ сторіччя Германа Мелвілла».

З огляду на оці твердження Ковальова складається враження, що автора «Мобі Діка», який колись приятелював із канібалами і полював на велетенських левіафанів над морськими безоднями, більше за все жахали американські літературні критики. На початку літературної кар’єри, в оповіданні «Omoo», Мелвілл із усмішкою назвав їх «впертими віслюками і дурноголовими мулами», нездатними осягнути велич справжнього мистецтва. Але ішов час, й оці «віслюки» оберталися у його листах і щоденниках на страхітливих інфернальних істот, на кшталт тих, що мучили святого Антонія, або набували рис невблаганних іспанських інквізиторів, здатних знищити будь-якого літературного єретика. Свій останній великий прозовий твір, роман «The Confidence Man» (1857), митець присвятив жертвам аутодафе…

Особливо тяжким у житті письменника став 1852-й рік, коли видавництво братів Гарперів надрукувало його роман «Pierre». Після досить неоднозначних відгуків на «Білого Кита» (1851), серед яких зустрічалися не лише критичні, але й сповнені щирого захвату, рецензенти були майже одностайними у своїх оцінках – щойно опубліковану книгу визнали бездарною, а її творця назвали божевільним.

Здавалося, що цей удар буде для письменника фатальним. Коли американська літературно-критична спільнота не зуміла оцінити його геніального «Білого Кита», Мелвілл був приголомшений. Більшість чоловіків в його родині мали схильність до емоційних розладів. Фінансові негаразди стали причиною важкої психічної недуги і передчасної смерті батька письменника. Старший син Малкольм вкоротив собі віку. Молодший син перетворився на невиліковного алкоголіка і зник десь у Каліфорнії за невідомих обставин. Отже, неприйняття «Кита» та публічне засудження нового роману «П'єр», на успіх якого автор покладав чимало сподівань, могли б довести таку вразливу людину як Мелвілл до невиліковної депресії — можливо навіть до самогубства, або щонайменше до тої «білої гарячки», про яку писав Ковальов.

Проте, як засвідчує найавторитетніший біограф письменника, професор Гершель Паркер, розгромні рецензії жодним чином не вплинули на Мелвілла. Ця обставина не викликала особливого здивування у більшості американських літературознавців, які зазвичай пояснювали напрочуд холоднокровне ставлення письменника до провалу чергового роману якимсь дивовижним авторським стоїцизмом, якому мабуть міг позаздрити навіть незламний капітан Ахаб. Однак існує й інше можливе пояснення. Митець не звертав уваги на слова огуди, що лунали звідусіль лише тому, що на той час — у звичній для нього манері — ігноруючи усе навколо — він вже працював над новою книгою — пригодницьким романом «Острів хреста» (The Isle of the Cross).

Цей твір не знайти в жодній книгарні або бібліотеці. Деякі впливові американські вчені вважали його не більш ніж літературознавчою містифікацією. До їх числа належать професори Ендрю Делбанко, Елізабет Шултц і Ричард Бродхед — останній взагалі відмовився повірити в те, що рік після публікації «П'єра», який у житті зацькованого критиками письменника традиційно вважали «позбавленим будь-яких літературних прагнень» насправді виявився періодом нових творчих пошуків і відкриттів. Але цей роман існував. Цей загублений «Острів» Мелвілла — його єдиний неопублікований роман, над яким митець працював з літа 1852-го, і завершив його навесні 1853-го року. Мати письменника Елізабет Шоу Мелвілл у листі від 20 квітня 1853-го року безпосередньо згадувала про «новий роман», який до того ж був «майже готовий до друку». 

Завдяки новим документам, які відшукали на горищі старого будинку родини Мелвілла шукачі старожитностей, стала відома точна назва книги. Кузина Мелвілла, Прісцилла, у листі до його сестри Августи запитувала, коли ж нарешті з'явиться «Острів хреста?» Августа відповіла, що «Острів» вже майже завершений і незабаром буде надрукований в одному з нью-йоркських видавництв. Одначе, Мелвілл не зміг або ж відмовився опублікувати нову книгу без жодних пояснень і лише через кілька років неохоче натякнув, що зробити це йому «завадили».

Визнання того факту, що після «Мобі Діка» і «П'єра» був створений ще один роман має величезне значення для сучасного мелвіллознавства. Звичайно, йдеться не про якісь суто формальні зміни у творчій бібліографії письменника. Передусім, необхідно докорінно переглянути процес творчої еволюції Мелвілла, починаючи з 1852-го року. Як вважали протягом багатьох десятиліть (утвердженню цієї думки слід завдячувати передусім праці «Melville’s Quarrel with Fiction» 1979-го року за авторством професора Ніни Беім), саме в цей час, під тиском критиків, Мелвілл свідомо відмовився від написання великих прозових творів романного жанру та спробував себе у якості поета і автора так званих «коротких історій» або малої прози. 

У 2002-му році в останнього томі «Біографії» Мелвілла, створеної Г. Паркером, були представлені додаткові матеріали, які остаточно підтвердили факт існування неопублікованого роману «Острів хреста». Підбиваючи підсумок та закликаючи потенційних опонентів до подальшої дискусії, Паркер спробував пояснити, які дослідницькі перспективи відкриває його текстуальна знахідка: «В світлі нових матеріалів про Острів хреста» мають змінитися наші уявлення про історію розвитку творчості Мелвілла. Сучасний читач, і, передусім, сучасний дослідник постає перед непростим випробуванням – за відсутності тексту, він повинен зрозуміти, як саме цей роман допоміг письменнику перейти від «Білого Кита» та «П'єра» до «Бартелбі».

Чи не заважке випробування запропонував мелвіллознавцям професор Паркер? Зважаючи на те, що текст роману не було знайдено, аналітики, які мають за мету встановити його істинне місцезнаходження в контексті літературної спадщини Мелвілла, прирікають себе на довготривалі шукання, що нагадують спроби віднайти легендарну Атлантиду. Подібним чином наукова спільнота Великобританії вже довгий час намагається вигадати правдоподібний фінал незавершеного роману Чарльза Діккенса «Таємниця Едвіна Друда». Р. Броадхед навіть порівняв загублений «Острів» Мелвілла із космічними «чорними дірами», існування яких начебто доведене астрофізиками, проте сучасна наука ще не отримала відповідного інструментарію для їх повноцінного вивчення. Отже питання про те, як саме сучасні науковці мають досліджувати втрачений роман «Острів Хреста» у ширшому контексті творчої еволюції Мелвілла залишається відкритим. 

КНЛУ — 2016

ПОЕТИКА ДОМУ

Ідеологема дому в дискурсі популярної літератури 

американського “Жіночого Відродження” 

Перша половина дев’ятнадцятого сторіччя стала періодом небаченого піднесення популярної жіночої літератури Сполучених Штатів. Зважаючи на ту особливу роль, яку відіграли її представниці в процесі становлення національної словесності, не буде перебільшенням, якщо (за аналогією з “Американським Ренесансом” Матіссена) ми будемо послуговуватися терміном американське “жіноче відродження” для характеристики цієї історичної стадії розвитку популярної американської культури. 

Наймасовішим різновидом жіночої прози впродовж 1840–1860-х років залишалася так звана “домашня” література (domestic fiction). За рівнем популярності серед читачів, “домашні” романи і оповідання залишали далеко позаду найкращі твори представників “чоловічого” Американського Ренесансу. Типовими сюжетами “домашньої” прози були сентиментальні життєписи американських домогосподарок, які проводили більшість часу в своїх затишних оселях, займаючись усілякими побутовими і родинними справами. Ці твори оспівували радощі повсякденного існування “у чотирьох стінах” і тривіальні господарчі речі, які оточували звичайних жінок у їхніх домівках. 

Притаманна “домашній” літературі репрезентація дому як осереддя буття та єдиного життєвого призначення жінки, спричинила потужну хвилю інвектив з боку відомих критиків минулого століття. У розвідці Анни Дуглас “The Feminization of American Culture” (1977) була сформульована провідна теза феміністичної критики “домашньої” літератури. Усвідомлюючи власну безправність у патріархальному суспільстві 1800-х років, жінки були змушені шукати духовного порятунку у вимірах мистецтва. Прагнення втечі від нестерпної дійсності зумовило підсвідому ідеалізацію в “домашніх” творах саме тих аспектів життя, які увиразнювали цілковиту безпорадність “слабкої статі” у жорстокому чоловічому світі. Як наслідок, провідні майстри “домашньої” літератури звеличували громадянську пасивність, покірність перед авторитарною владою чоловіків, сльозливу сентиментальність і ритуалізовану релігійну доброчесність. Їхні героїні понад усе бажали уникнути ідеологічних суперечок і соціальних конфліктів, сховавшись за стінами власної оселі та цілковито присвятивши себе домашнім турботам.

Завдяки проникливим інтерпретаціям національного масового мистецтва доби “жіночого відродження” у розвідках Дейвіда Рейнольдса і Джейн Томпкінс, наукова спільнота Сполучених Штатів поступово наблизилася до розуміння істинної ролі та місця “домашньої” літератури в процесі формування ідеологічного дискурсу жіночого красного письменства дев’ятнадцятого сторіччя. Популярні “домашні” романи репрезентували монументальну за своїми масштабами спробу реорганізації демократичної культури із точки зору звичайної американської громадянки, яка не менше за чоловіків переймалася суспільними інтересами. В цьому культуральному контексті, ідеологема дому постає однією з найбільш помітних і значущих маніфестацій ідеологічно забарвлених дискурсивних практик літератури “жіночого відродження”. Ідеологема дому санкціонувала особливі владні повноваження жінок — берегинь нації та демократичних інституцій молодої республіки.

Пошуки витоків ідеологеми дому в “домашній” жіночій літературі варто розпочати у царині популярної релігійної словесності. Процес реформування протестантської церкви, відомий під назвою Друге Велике Пробудження (The Second Great Awakening) на початку 1820-х років призвів до радикальної трансформації релігійного клімату країни. Демократичне євангельське християнство, яке поступово приходило на зміну кальвінізму, зосереджувалося на практичних аспектах життя, і через популярні релігійні видання пропагувало ідею спасіння душі завдяки доброчинним справам, корисними для розвитку всієї держави. 

Активними спонсорами християнських благодійних проектів були жіночі громадські об’єднання на кшталт “Domestic Missionary Society”, “Female Domestic Missionary Society”, “Home Missionary Society” тощо. Невипадковою є присутність слів “дім” або “домашній” у їхніх назвах, адже найкращою можливістю акумулювати гроші для волонтерських проектів була жорстока економія тих родинних коштів, якими жінки могли вільно розпоряджатися у домашніх справах. Таким чином, заощадливість і раціональна господарча економіка вважалися не лише корисними побутовими навичками, але й отримали неабияке релігійне значення. 

Незалежно від конфесійних преференцій, у центрі нової протестантської ідеології з’явилися такі поняття, як “домашнє богослужіння” (domestic warship) та “богослужіння у родинному колі” (family worship). До середини дев’ятнадцятого сторіччя, сакральне значення церковної будівлі як основної локації, де відбувалися відправи, суттєво зменшилося. Натомість, церковні зібрання проводили безпосередньо у домівках віруючих. Як наслідок, жінки все частіше почали перебирати на себе “чоловічі” ролі проповідників і релігійних просвітників. За слова історика Барбари Велтер, “вони стали головними хранителями віри в Америці”. 

В цьому культуральному середовищі зростали перші паростки ідеології “домашньої” жіночої літератури. Як проголошувала анонімна авторка повчальної публікації “Family Worship” (1824), виданої за підтримки жіночої спілки “Female Domestic Missionary Society” — “У нашій республіці Господня благодать та домашнє щастя є взаємопов’язаними”.

Чимало місіонерських об’єднань займалося розповсюдженням популярної релігійної літератури. Найвпливовіші організації на кшталт “American Bible Society” (1816), “American Sunday School Union” (1824) і “American Tract Society” (1825) належали до числа лідерів видавничого бізнесу. Творці жіночих бестселерів 1840-1860-х років розпочинали свою професійну діяльність у цій національній мережі місіонерських видавництв. Довготривала комунікація із дискурсивними практиками Другого Великого Пробудження результувалася у значному поширенні риторичних засобів популярної літератури євангельського християнства в ідеологічно зорієнтованих “домашніх” творах.

Втім, поряд із релігійними елементами, наскрізною рисою ідеології “домашньої” літератури залишалося патріотичне прагнення американського жіноцтва до активної участі в процесах розбудови демократичної державності. Фундатором цієї ідеології була Сара Гейл — письменниця і головний редактор популярного жіночого щомісячника “Godey's Lady's Book”. У своїх популярних творах вона встановлювала стандарти поведінки американських жінок у їхній “домашній” сфері, і, водночас, невпинно розширювала межі впливу співгромадянок у патріархальному суспільстві. Перший американський “домашній” роман “Northwood” (1827) за її авторством розпочинається уривком з поезії Джеймса Томсона “Осінь”: Дім – це притулок, Сповнений любові й радості, миру і достатку та цитатою Байрона (“Той, хто не любить власну країну, не любить нічого”) які налаштовують читачів на ідеологічне сприйняття основного змісту.

На сторінках роману “Northwood” дім обертається на своєрідне втілення американської держави – новочасної демократичної імперії, яка протистоїть зовнішнім викликам завдяки внутрішній стабільності й “домашній” впорядкованості, яку забезпечують жінки, і разом з тим, воліє просувати національні інтереси на міжнародній арені. Ця двоїста сутність “домашнього” простору в романі “Northwood” трансформувала розповідь про звичайні побутові й родинні справи на промовистий ідеологічний маніфест американського жіноцтва, що увиразнив державотворчу місію “домашньої” літератури. Дім проголошувався головною запорукою існування цілісної демократичної держави та майбутньої національної експансії на північноамериканському континенті й далеко за його межами.

Успішна реалізація цього масштабного державницького проекту безпосередньо залежала від єдності й злагоджених дій усіх верств американського жіноцтва. В оновленій редакції роману “Northwood”, що вийшла друком у 1852-му році, Гейл представила читачам один з найвідоміших ідеологічних концептів літератури “жіночого відродження” — святкування Дня Подяки, яке мало згуртувати всю країну в підвладному жінкам внутрішньому просторі дому. Маловідомий широкому загалу регіональний фестиваль Нової Англії несподівано отримав величезне загальнодержавне значення. В цей день, як проголошувала письменниця, “мільйони людей мали зійтися за обіднім столом, і цей домашній ритуал об’єднає нашу велику націю — від окремої родини до всього Союзу штатів”. 

Запропонована С. Гейл модель ідеологічного потрактування дому присутня у більшості “домашніх” текстів доби “жіночого відродження”, але її рецепція у творчості нової генерації американських письменниць 1840-1860-х років була далеко не одностайною. 

Популярні романи “The Wide, Wide World” (1850) Сьюзен Ворнер, “The Lamplighter” (1854) Марії Каммінс, і “Little Women” (1869) Луїзи Мей Олкот репрезентували ідеологему дому в типовій для Гейл манері ототожнення домашніх і державних справ. Значного розповсюдження набули уявлення про те, що залишаючись безправними домогосподарками, американки насправді впливали на патріархальне суспільство не менше за чоловіків. Жінки народжували і виховували дітей, які в подальшому ставали зразковими громадянами. Вони підтримували домашній затишок і допомагали відновити сили чоловікам. Зрештою, саме жінки були найбільшими оборонцями традиційних родинних цінностей, життєво необхідних для збереженні країни. Якщо, за словами президента Лінкольна, “маленька жінка” Гаррієт Бічер-Стоу написала книгу, котра на початку 1860-х років розпалила велику війну проти рабовласництва, “маленькі домогосподарки”, про яких писали автори популярних жіночих романів, були здатні вберегти країни, що потерпала від соціально-економічних потрясінь, від неминучого розпаду. 

Разом з тим, ідеологема дому постає сповненою внутрішніх суперечностей в дискурсі феміністичної літератури і жіночих аболіціоністських творів. Завдяки потужному впливу популярної “домашньої” літератури, американські феміністки сприймали дім одночасно як джерело вищої жіночої влади та одну з основних сфер примусового ув’язнення і експлуатації жінки в патріархальному соціумі. Результатом цього ідеологічного протиріччя стала поява на книжковому ринку популярних романів американських феміністок, які описували ідеалізовані соціальні перспективи жіноцтва у Сполучених Штатів. Читачі знайомилися з вигаданими утопічними громадами майбутнього, які не мали нічого спільного з реаліями життя дев’ятнадцятого сторіччя. У цих творах дім також усвідомлювався основою і каталізатором найважливіших державотворчих процесів, але його ідеологічний зміст, який санкціонував особливі суспільні повноваження жінок, гранично інтенсифікувався. Гіперболізована ідеологема дому у фантастичних сюжетах феміністок перетворювалась на джерело абсолютної жіночої влади, яка не знала жодних обмежень. До числа феміністичних творів, які репрезентували ідеологему дому в такій спосіб, належали романи Мері Гріффіт “Three Hundred Years Hence” і Джейн Софії Еплтон “Vision of Bangor in the Twentieth Century”, а також мега-популярний бестселер “Henry Russell: or, The Year of Our Lord, Two Thousand”, автори якого до цього часу залишаються невідомими. На сторінках роману описується щаслива доля жінок в демократичній Америці початку ХХІ століття. В цьому футуристичному суспільстві основоположні “чоловічі” інституції підпорядковуються жінкам. Громадянки вільно працюють на важливих урядових посадах і володіють родинним майном. Колишні безправні домогосподарки також не обмежують себе застарілими моральними догмами у сфері подружнього життя — вони відкрито практикують “вільне кохання”. 

Для жінок-аболіціоністів, ідеологема дому увиразнювала негативний образ “несправжнього” дому, в якому чорношкіра рабиня позбавлена будь-яких владних повноважень. Його цілковитою протилежністю був “власний дім” — символ довгоочікуваної свободи невільників. Ідеологема дому також перетворювалася на пропагандистське знаряддя плантаторів з Півдня, які намагалися приховувати страшну правду про нестерпне становище чорношкірих жінок за допомогою “домашніх” історій про гармонійне співіснування вільних білих панянок та їхніх чорношкірих компаньйонок і робітників. Риторичні засоби “домашньої” літератури використано у бестселері “The Planter's Northern Bride” (1854) Керолайн Лі Гентц — давньої приятельки і головної конкурентки Г.Бічер-Стоу на ринку популярної жіночої літератури. Письменниця іменує північні штати Америки не інакше як “домом-в’язницею”, в якому мешкають тисячі “білих невільників”. Усе життя вони мусять важко працювати за мізерну платню, навіть не сподіваючись одного дня придбати власний будинок. Натомість, коли головна героїня знайомиться із неграми, які працюють на плантаціях її чоловіка, вона захоплюється їхнім життям. Це своєрідний побутовий ідеал, до якого прагнуть білі героїні “домашніх” історій: “У їхніх домівках було все необхідне для комфортного життя і доброго хазяйнування, й усе, чим займалися тамтешні мешканці, вирізнялися такою охайністю, впорядкованістю і розумною заощадливістю, що молода господиня плантації була глибоко вражена”.

Навіть побіжний огляд ідеологічних компонентів літературного дискурсу американського “жіночого відродження” увиразнює непросте ставлення його творців до соціально-політичної та гендерної проблематики демократичного суспільства. Традиційна репутація “домашньої” літератури — аполітичної та байдужої до інтересів жіноцтва, безумовно, потребує корекції, котру здатні уможливити подальші студії. Однак найважливіші перспективи пов’язані з необхідністю застосування принципів дискурсивного аналізу до ідентифікації загальних онтологічних, структурних і процесуальних особливостей формування північноамериканської жіночої літератури дев’ятнадцятого сторіччя, детермінованого естетичними, світоглядними концептами національної популярної культури.

Новий семестр починається!
Лінк на книгу з Practical Grammar (та сам книга, з якою Ви працювали на канікулах) на відповідній сторінці АкадемФорума!

На 1ше заняття — повторення матеріалів — друкуймо сторінки: 105-114 включно!