Some of the funniest Easter cards of 19th century America and Britain
Gigantic Easter Bunny
Normally there were chickens, kittens or babies
coming out of Eastern eggs but this time it is a puppy...
the biggest set of Easter symbols in one package: the eggs, the bunny, the chicks, and the lamb
the Easter-egg-cycle and Easter-egg-boat
Andrew Jackson was elected President in 1828, when indignation over the federal government's internal improvement programs swept John Quincy Adams out of office. Jackson was expected to be more sympathetic to «states' rights» and to favor limited federal government. However, at a dinner in 1830 commemorating Thomas Jefferson's birth, Jackson gave the famous toast «Our Federal Union — it must be preserved!» — alarming men like his own Vice President, John Calhoun, the states'-rights advocate who offered up his own toast, "The Union — next to our liberty, the most dear!"
Two years later, Congress passed a tariff bill which President Jackson signed into law. Although this bill was weaker than the one which President Adams had signed in 1828, this did not mollify Calhoun or his home state of South Carolina. With Calhoun's support, South Carolina passed the Ordinance of Nullification, which declared the new law «null» and «void» and threatened that if the federal government attempted to force compliance with the law, South Carolinians would "forthwith proceed to organize a separate Government."
It seemed that all hell was breaking loose. South Carolina politicians insisted that the states reserved the right to nullify laws they thought «unjust», and hurled threats of secession at the Jackson administration. Volunteers were called for to resist the federal government by armed force. As historian Robert V. Remini recounts, «South Carolina rang with a rebel yell» and started striking medals with the inscription «John C. Calhoun, First President of the Southern Confederacy». On «hats, bonnets and bosoms» decorations appeared in support of nullification and disunion. Dispatched to the state by Jackson in anticipation of hostilities, General Winfield Scott exclaimed, «Good God! What do I behold?»
Like Calhoun a Southern slaveowner, Jackson might have been expected to back down — but that was not the way of the Hero of New Orleans. Jackson confronted the nullification issue — and the threats of secession — head-on. «Jackson believed that firmness alone would solve the crisis,» states historian James C. Curtis, and «that any temporizing would only encourage nullification and increase the threat of civil war.»
In a proclamation in December 1832, Jackson declared that the nullification movement was aimed at the destruction of the Union — that it led «directly to civil war and bloodshed» — and that, therefore, it was
incompatible with the existence of the Union, contradicted expressly by the letter of the Constitution, unauthorized by its spirit, inconsistent with every principle on which it was founded, and destructive of the great object for which it was formed.
Jackson insisted that individual states had no right to invalidate federal laws, or secede from the Union, at their own pleasure. He derided «the strange position that any one State may not only declare an act of Congress void, but prohibit its execution; that they may do this consistently with the Constitution; that the true construction of that instrument permits a State to retain its place in the Union and yet be bound by no other of its laws than those it may choose to consider as constitutional.» «Look for a moment to the consequence» of this position, Jackson admonished. If any state can declare a law oppressive and unjust, and therefore null and void — for any reason, however specious — then «every law operating injuriously upon any local interest will be perhaps thought, and certainly represented, as unconstitutional, and, as has been shown, there is no appeal.»
As for secession, Jackson declared that the Union could not be sundered by any individual State, because the Union pre-dated the States themselves. He pointed out that the «decisive and important steps» to declare America a nation were made jointly, not by the whim of separate states. «Under the royal Government» of Great Britain, Jackson reminded us, «we had no separate character; our opposition to its oppressions began as united colonies.… Leagues were formed for common defense, and before the Declaration of Independence we were known in our aggregate character as the United Colonies of America.» Even under the weak Articles of Confederation, the States «agreed that they would collectively form one nation… We were the United States under the Confederation, and the name was perpetuated and the Union rendered more perfect by the Federal Constitution.» Therefore, any State, which constitutes with the other states a Federal Union,
can not, from that period, possess any right to secede, because such secession does not break a league, but destroys the unity of a nation; and any injury to that unity is not only a breach which would result from the contravention of a compact, but it is an offense against the whole Union. To say that any State may at pleasure secede from the Union is to say that the United States are not a nation, because it would be a solecism to contend that any part of a nation might dissolve its connection with the other parts, to their injury or ruin, without committing any offense.
President Jackson went on to warn, in dark and forbidding tones, the citizens of the state of South Carolina — the state in which he was born. "Disunion by armed force is treason," he declared. «Are you really ready to incur its guilt? If you are, on the heads of the instigators of the act be the dreadful consequences; on their heads be the dishonor, but on yours may fall the punishment.… The consequence must be fearful for you, distressing to your fellow-citizens here and to the friends of good government throughout the world.»
President Jackson's firm stand was met with grateful, patriotic cheers throughout the nation. (Interestingly enough, its sentiments were echoed by one of America's original Founding Fathers, James Madison.) Congress assured Jackson of its approval, and Jackson responded, «if so, I will meet at the threshold and have the leaders [of the South Carolina insurrection] arrested and arraigned for treason.» A compromise tariff bill, sponsored by Senator Henry Clay and acceptable to both Jackson and the nullifiers, made this unnecessary — but Jackson had made his stand, and in so doing, engraved his name in history. As Robert Remini reports, Jackson's proclamation «contributed to a more profound understanding and appreciation of the American experiment in democracy and constitutional government.… His arguments and conclusions provide a complete brief against the right of a state to secede.» These «arguments and conclusions» would later be made by Abraham Lincoln, as effective justification for his successful efforts to preserve our Union.
Since some of our students participate in the Work & Travel Program (Spring-Summer 2014), it would really be great to get a glimpse at their initial stories, expectations etc. And the personal pics too.
You heard that, people? 
Нова ВАКівська публікація — Острог, 2014
М.М. Калініченко
Рівненський державний гуманітарний університет (Рівне)
ЕКСПАНСІЯ ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ У ВІКТОРІАНСЬКІЙ БРИТАНІЇ
1927 року лондонський журналіст Джордж Аткінсон у критичному огляді англійського кіномистецтва звинуватив співгромадян у нехтуванні національним продуктом і надмірній прихильності до популярних стрічок, продукованих по інший бік Атлантики, у Голівуді: «Вони увесь час говорять про Америку, постійно думають про Америку, марять Америкою уві сні».
У сучасному глобалізованому світі, зумовленому перманентно зростаючою інтенсивністю міжкультурних комунікацій, таки завваги скидаються на безпорадні ламентації. Переможна хода масової культури, народженої у Сполучених Штатах, — беззаперечна реальність сьогодення. Утім, маємо наголосити: не лише сьогодення. Обурення Аткінсона постає красномовним свідченням загальної, поширеної навіть у середовищі новітніх дослідників, неуваги до історичних первнів експансіонізму американської масової культури. 1927 року поважному критикові було надто боляче позбуватися пам’яті про вікторіанську добу (1837-1901), коли британська культура існувала, здається, у статусі цілком самодостатньої, незалежної від будь-якого зовнішнього впливу. Утім, аналіз засвідчує, що заокеанське вторгнення на терени Сполученого Королівства почалася саме у цей імперський «золотий вік».
Традиційні погляди на трансатлантичну міжкультурну комунікацію вікторіанської доби загалом зосереджуються на хибному визнанні лише одного її вектора. За усталеними історико-літературними концептами найголовнішою турботою фундаторів американської національної культури і літератури були намагання перестати ходити під кормигою англійського впливу.
Взірцевим відображенням таких настроїв зазвичай визнається виступ Емерсона у Кембріджському університеті (1837): «Час нашого невільництва, нашого надто тривалого літературного учеництва нарешті добігає кінця. Мільйони людей, котрі навкруги нас стрімко пробуджуються до життя, не можна вічно годувати черствими крихтами чужих врожаїв». Утім, уважається, що у часових межах вікторіанської доби американська культура не спромоглася вивільнитися від англійського впливу. Отже, не існує якихось підстав вести мову про двовекторну комунікацію між тогочасними культурами Британії та Сполучених Штатів. Подібні переконання поділяють навіть автори Колумбійської історії національної літератури. Північноамериканське красне письменство вікторіанської доби вони поціновують як «нерозповсюджене», «раритетне», нездатне конкурувати з літературою колишньої метрополії. Задля підтвердження цього нерідко згадують сповнене іронії запитування англійського критика Сіднея Сміта зі сторінок «Edinburgh Review» (1820): «Хто ж читає сьогодні американську книгу?».
Насправді вікторіанське суспільство не було настільки недалекозорим, аби не помічати незвичайних, заманливих маніфестацій демократичної культури колишньої колонії. Залюбленість британців у американський спосіб життя, американську популярну пресу і популярне мистецтво далася взнаки задовго до того, як голлівудське кіномистецтво і джаз перетворилися на «контактні зони» американського культурального вторгнення...
British and American Victorians
And… modern Ukrainian Victorians
Some things in truly democratic countries never change...
Апрель 24-26, 2014
XXIII МЕЖДУНАРОДНАЯ НАУЧНАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ «МИР ПРИРОДЫ И ПРОБЛЕМЫ ЦИВИЛИЗАЦИИ В СОВРЕМЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЕ И КУЛЬТУРЕ» — МГЛУ, Минск.
взнос 70 000 рублей!!! 
Hope to write several articles on American authors of the XIX century for the Vsesvit literary magazine in 2014
Some of my previous publications in the Vsesvit magazine:
Іще раз про Мелвілла, або “Там, де закінчується документ...”
«Мобі-Дік» крізь призму мультикультуралізму
NOTE: You probably need to log in first to view these texts.
Стаття «Г.Мелвілл — сто років самотності у каноні» успішно пройшла конкурсний відбір до збірки
«Криза Канону»
Відділ слов’янських літератур Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН
Національна Академія Наук України
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ
ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА
Мета збірника – висвітлити широке коло актуальних питань, присвячених ролі й функціонуванню літературного канону, зокрема:
Орієнтовний термін виходу збірника – грудень 2013 р.
Waiting for publication in 2014 
Was born in Voroshilovgrad (now — Lugansk), Ukraine, graduated from Art College in Yaroslavl. She tought painting and drawing in an Art School in Omsk. In 1973, graduated from Gerasimov Institute of Cinematography and started working at Studio Soyuzmultfilm, as an animator. She worked at the Central TV (Ekran Studio), at first as an animator and then as a director. Worked at Christmas Films Studio as a director, starting from 2005 she works as a director at Soyuzmultfilm Studio. She is a professor at Gerasimov Institute of Cinematography since 2002.
Збірка наукових праць «Ренесансні Студії» — ВАКівська стаття про Мелвілла й Шекспіра (подана до друку у 2013) все ще чекає на публікацію 
може вийде у травні 2014?...
ВАКівська стаття про Готорна (210 років з дня народження) у збірці із цікавою назвою
Держава та Регіони №4 за 2013 — начебто вже вийшла друком … у квітні 2014-го року,
але теж не факт.
VIII Міжнародна науково-практична конференція «Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість»
Детальніше: http://www.oa.edu.ua/ua/info/news/events/2013/konferenciya_3-4_kvitnya
3 −4 квітня 2014 року (заочно).
